І сьогодні, коли і дорослі і діти мають доступ до інформаційних ресурсів Інтернету, все більше набувають популярність такі сервіси як «однокласники», «контакт» і багато інших. Виникає загроза  необмеженого, безконтрольного  з боку  педагогічного суспільства впливу віртуальних засобів на свідомість і поведінку дітей. Тому необхідно створювати умови організаційного, методичного, психологічного супроводження спілкування і діяльності учнів у  віртуальних мережах, формувати в учнів навички  роботи  в них і основи інформаційної культури; створити їх власний інформаційний простір у всесвітній мережі і мережеве суспільство спілкування учнів, включити їх в позитивне спілкування і соціально-значущу діяльність за допомогою сучасних інформаційних технологій; навчити учнів, що комп’ютер може бути використаний як засіб корисного дозвілля, сформувати культуру користувача, елементами якої є не тільки навички, уміння і знання, а й мережевий етикет, ігрова культура, гігієна спілкування з комп’ютерною технікою; створити сайт класу з довідковою інформацією для батьків і дітей з методичними рекомендаціями про використання різних освітніх технологій і сучасних методик виховання; програмним забезпеченням, порадами-рекомендаціями психологів; розміщувати на сайті роботи дітей, їх досягнення, тощо; обробляти різні матеріали на комп’ютері і створювати архів класу; організовувати дистанційну підтримку, наприклад: позашкільний навчальний заклад – класному керівникові школи; дистанційне спілкування в клубах різного спрямування, наприклад – літературному, сімейному, тощо; дистанційне навчання учнів – волонтерів для участі в різних акціях, програмах. Класний керівник може запропонувати учням теми для мережевого спілкування, наприклад: «Спілкування на Internet – майданчику», «Діти – кращі люди в світі», «Сфери пізнання», «Мої найважливіші плани», «Інформація – зброя боротьби з шкідливими звичками», «Молодь і вибори – перспектива», «Відкритий простір для самопідготовки до життя», «Соціалізація у віртуальній мережі», «Цікавинки з сторінок електронної енциклопедії», «Загальна комфортність у школі» тощо.

         Однією з складових культури поведінки людини є мовний етикет.

          «Мовний етикет - система «стійких формул спілкування, рекомендованих суспільством для встановлення  мовного  контакту співрозмовників, підтримання спілкування у виразній тональності відповідно до їх соціальних ролей і рольових позицій відносно один одного в офіційних і неофіційних обставинах» (Формановская Н.И.Речевой етикет // Лингвистический энциклопедический словарь. - М. 1990, с. 413). Таке поняття наводить С.К.Богдан у книзі «Мовний етикет українців:традиції і сучасність. - К.:Рідна мова, 1998, с. 9. Також зазначено, що структуру мовного етикету визначають: звертання, привітання, прощання, вибачення, подяка, побажання, прохання, знайомство, поздоровлення, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття,  комплімент, присяга, схвалення дій тощо.

         Виховання культури поведінки учня сьогодні неможливо розглядати  без  виховання мовного.

«Виховання мовне – цілеспрямоване прищеплення дітям низки гуманістичних цінностей, пов'язаних з вивченням мови. Зокрема, розуміння ролі мови для людини; мислення рідною мовою у контексті культури свого народу; вимогливість до культури власного мовлення, естетична потреба у художньому слові. Культура  мовлення дитини забезпечується збагаченням словника, розвитком граматично правильного мовлення, чіткою вимовою звуків у словах, правильною побудовою різних типів речень, образністю  та інтонаційною виразністю мовлення.» (Абетка чеснот української дитини. Практико-орієнтований збірник методичних матеріалів/ Авт. - упор. Л.В.Калуська – Тернопіль: Мандрівець, 2007. - с. 94)

Класному керівнику необхідно визначити пріоритетність завдань щодо мовного виховання учнів, послідовність їх впровадження, запланувати відповідні заходи і здійснити оцінку їх результативності.

         Учні спілкуються вдома, в школі, в громадських місцях, в офіційних і неофіційних ситуаціях тощо.

         Одним із завдань класного керівника є навчання учнів тому, як   організовувати своє спілкування за певними правилами, бо особливості мовлення пов'язують їх з оточуючими, служать показниками культури й вихованості; тому що культура мовлення проявляється  в умінні не тільки говорити, а й в умінні вислуховувати свого співрозмовника; навчання тому, що дотримуючись правил мовлення учні засвідчать свою доброзичливість, приязнь, тактовність, ввічливість, шанобливе ставлення до співрозмовників.   Це може стати чудовою можливістю для наближення до учнів, кращого їх розуміння і досягнення взаєморозуміння.

         Класний керівник повинен організувати роботу так, щоб учні вміло застосовували засвоєне, щоб стали хорошими співрозмовниками і за столом, і в театрі, і в побуті, і в школі, щоб мова була чистою і збагаченою, щоб легше було висловлювати свої думки, щоб те, чому навчились, сприймали як обов'язкове життєве правило, наприклад:

-                     важливо навчитися слухати іншу людину, не перебивати її під час розмови;

-                     важливо розуміти іншу людину. Кожний співрозмовник повинен спочатку викласти думку опонента під час полеміки і, тільки отримав від нього підтвердження, що його думка зрозуміла, може її заперечувати;

-                     потрібно навчитися щиро цінити людину. Культурна і розвинена  людина завжди знайде в іншій хороші якості;

-                     потрібно бути уважним до людей;

-                     розуміти, що спілкування – це виховання корисних звичок, тренування вчинків, гідної поведінки.

Крім того, вчити учнів знанню правил ведення бесіди в будь-якій  ситуації, наприклад:

-                     постійно поширювати  власний запас слів. Знаходити пояснення новому слову в словнику, або запитати у дорослих і тільки потім його застосовувати;

-                     не засмічувати свою мову лайливими словами;

-                     під час полеміки не намагатися  у всьому бути правими: форма незгоди повинна бути коректною;

-                     у загальних місцях не розмовляти дуже голосно, щоб не чули сторонні люди, але й не говорити також і тихо, щоб люди не дуже напружували слух;

-                     не обговорювати занадто вузькі проблеми, які крім вас нікому не цікаві;

-                     не пліткувати, про відсутніх не говорити погано;

-                     не принижувати інших, не намагатися ображати співрозмовника і не підвищуватись за його рахунок;

-                     не говорити про речі, які можуть неприємно зачепити співрозмовника.

Це можна успішно зробити, проводячи  протягом року низку виховних заходів таких як, наприклад: бесіди «Навчитись слухати і чути», «Не ображай словом», цикл тренінгів «Оволодіваємо мовним етикетом», дискусія «Не красять людину жаргон  і вульгарність», літературний вечір «У рідній мові черпай натхнення», тематичний вечір «У культурної людини і слова мов перлини», класні години «Доброму вчинку – добре слово», «Будь вірним своєму слову», вікторина «Як  ми спілкуємось», конкурс «Кращі слова для друга», круглий стіл «Мова в нашому житті», зустріч з представниками мистецтва «Вічні цінності рідної мови», диспут «Мистецтво вести бесіду», усний журнал «Сучасна мова, яка вона?», ситуаційні практикуми                       «В громадських місцях знай що говорити, як себе вести » тощо.

Сьогодні мало хто може уявити себе без мобільного телефону як засобу оперативного зв'язку і спілкування. Він витісняє з нашого життя не тільки листування, живі розмови, а й стаціонарні телефони. Сьогодні розмови учнів у школі по мобільному телефону є надзвичайною проблемою і визивають занепокоєння – спілкуються будь з ким, будь скільки часу, на уроках і перервах, використовуючи при цьому дуже часто жаргон, ненормативну лексику, скорочення.

На культуру розмови учнів по мобільному телефону класному керівникові необхідно звернути особливу увагу. Створюючи ситуації телефонних розмов з друзями, телефонні діалоги, сценарії розмов з батьками та інші заходи, класний керівник прищеплює норми поведінки, правила етикету телефонних розмов учням, шанобливе ставлення до співрозмовника; вимагає від учнів не розмовляти під час уроків по телефону; вчить, що розмова має бути якомога коротшою і призначена для розв'язання невідкладних справ, а в позаурочний час в приватній розмові учні можуть більше спілкуватися в невимушеній формі, але з утриманням етикету телефонної розмови.

Існує поняття  «Молодіжна субкультура». І види її все більше поширюються. Це  такі, наприклад, як паркур, диггерство, скейтбол, вуличні танці, хакерство, байкерство, граффіті та інші. Молодь огульно захоплюється такими формами стихійного дозвілля.

Класним керівникам рекомендуємо за допомогою спеціалістів і за участю учнів вивчити найбільш цікаві для них види молодіжної субкультури.

Паркур – (від франц. Parkour – смуга перешкод)- дисципліна, яка включає в себе  різноплановий розвиток, метою якої є підготовка людини до максимально ефективного пересування по будь-якій місцевості. Людей, які займаються паркуром, називають трейсерами(від франц.traceurs і англ.. tracers), що в  перекладі означає – люди, які прокладають шляхи. Перешкодами можуть бути: фізичні стіни, перепади висот, складні конструкції, важкопрохідні місця, психичні- острах, невпевненість, неврівноваженість тощо. Трейсери постійно займаються розвитком своїх здібностей, і для багатьох із них, паркур з звичайного захоплення  переростає в стиль життя. Це вироблює певний підхід до будь-яких життєвих ситуацій, в якому трейсер керується закладеною в паркур філософією – «немає кордонів, є тільки перешкоди» і навчатися долати любі складності.

Диггер (від англ..digger – копач, золотошукач) - екстремальні діти підземелля. Їх основний інтерес – дослідження підземель. «Золото» для  діггерів – дореволюційні дренажні, старовинні підземелля, сучасні теплотраси та бомбосховища.

Скейтборд (від англ. skatebjard< to skate кататись+ board дошка) – вид спорту: катання  на спеціальній дошці з роликами.

Байкер (від англ..biker - мотоцикл) – представник міської молоді, який зводить у культ зухвалу їзду на мотоциклах. Байкери об'єднуються в групи, мають лідера, відрізняються особливою екіпіровкою (кожані куртки, паски, головні пов'язки, темні окуляри тощо).

Хакер (від англ.hacker – рубати, прорубати). В основі назви – образ людини, яка прорубає собі шлях в «комп'ютерних джунглях». Комп'ютерний зламувач – той, хто за допомогою свого комп'ютера проникає в інформаційні мережі банків, фінансових, промислових та інших установ з метою здобути необхідну інформацію, заразити ці мережі вірусом.

Граффіті - нанесення малюнку аерозольною фарбою. Це форма вуличного мистецтва, один із засобів боротьби за соціальні і політичні права.

Вуличні танці представлені  двома школами. Стара школа налічує три основних танцювальних стилі – локінг(гальмування), поппинг –(удар) та брейк(від англ.break-ломати). Брейк – це танець з характерними різкими рухами та елементами  пантоміми і акробатики. Численні стилі брейку можна назвати новою школою. Кожний танцюрист створює щось своє,  тому кожний день тут з'являється щось нове.

У такому стихійному дозвіллі в «неофіційній обстановці» виникає і  «вуличний» мовний етикет сучасного учня. В діалозі підлітків можна почути  просторічні слова, спостерігати появу прізвиськ і часту появу  слів жаргонного спрямування, за якими дуже часто стоїть зневажливе ставлення до оточуючих. Класному керівникові корисно разом з учнями піддавати аналізу такі форми мовного жаргонного спілкування, впевнено показувати непотрібність їх використання, що вони не є окрасою їхньої мови, вчити не використовувати при зверненні прізвиськ. Класний керівник повинен не тільки роз'яснювати учням як спілкуватися в «неформальній обстановці», а й допомагати їм знаходити середовище для заняття різними видами  стихійного дозвілля, знайти і залучити професіоналів до якісного навчання підлітків сучасним видам субкультури, ефективно використовувати потенціал дозвіллєвих та спортивних закладів, розташованих в  мікрорайоні, організувати і провести  різноманітні заходи: програвання з учнями ситуацій – спілкування на спортивних майданчиках і трасах, катку, роле-скейтодромі, вуличній дискотеці;  змагання на роліках і скейтах «Візерунки на асфальті», брейкерів «Танцювальний марафон»; прес-діалог «Молодіжна субкультура»; дискусію «Крутий хлопець» - чи ідеал він для нас»; вікторину «Прізвище і прізвисько»; естафету трейсерів; практикум «Цінуй свій час – вчись корисному»; проектування «На майданчику цікавинок»; бесіду «Я і мій ідеал»; цикл класних годин спільно з батьками «Дозвілля моєї дитини».

З давнини нашими предками складалися погляди і вироблялись традиції щодо зовнішності і краси людини. Зовнішність – це не тільки  фізичний образ, а й статура, хода, жестикуляція, міміка, особливості мови.

У сучасні часи у молоді змінюються погляди і ціннісні орієнтири на зовнішній вигляд і красу. Еталонами краси і моди для неї все частіше стають епатажні (ті, що навмисно порушують загальноприйняті норми і правила,  щоб вразити оточуючих) особистості з шоу – бізнесу (актори, співаки, танцюристи, ді-джеї тощо), представники молодіжної субкультури (байкери, рокери, трейсери, тощо). Широко розповсюджується мода у юнаків і дівчат на татуювання (наколювання візерунків на тіло особливою фарбою) та пірсинг      (проколювання частин тіла для фіксації прикрас).

«Молодим людям, перш ніж зважитися на таке «оздоблення» свого тіла, варто згадати  традиції нашого народу, згадати, як високо споконвіку в нас цінувалася дівоча честь і скромність, порахуватися з тим, що подумають люди про них та їхніх батьків, та найголовніше – чи не зашкодять вони своєму здоров'ю.

Лікарі – практики вважають, що проколювання ділянок тіла пов'язані з небезпекою, особливо, коли воно здійснюється самотужки або так званими фахівцями, які навчилися цієї справи від друзів, з журналів та відео. Таким «фахівцям» бракує підготовки, вони, як правило, не дотримуються гігієни і недостатньо знають анатомію. А це серйозна проблема, адже проколом невідповідного місця тіла можна спричинити надмірну кровотечу або ж завдати довгочасного, а то й непоправного пошкодження відповідного нерва.» (Боднарчук Г.М., Тимочків М.М. Виховні години: На допомогу класним керівникам .- Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009.ст.50,51.

         Хлопці одягаються екстравагантно, роблять зачіски під форми укладки волосся  різних племен і народів, навіть не знаючи про їх традиції і про те, який зміст несуть ці зачіски. Дівчата оголюють спину і живіт не тільки на дискотеках, а й у громадських місцях, в холодні і морозні дні, забуваючи про те, що це може стати в наступному загрозою для їх здоров'я, масово бажають схуднути, бо статури їх «кумирів» є прикладом для наслідування.

         Щоб протистояти таким явищам класний керівник повинен ретельно підготуватися до просвітницьк