Як правило, культура поведінки формується в сім'ї, а школа лише  допомагає виховною функцією закріпити культуру спілкування, уважного ставлення до людей, правила поведінки в загальних місцях, в колі друзів, сім'ї.

 Класному керівникові при здійсненні діяльності з виховання культури поведінки учнів необхідно спиратись на знання особливостей віку, а саме знати, що:

«У молодшому шкільному віці  дитина оволодіває елементарним умінням та навичками підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання  та мирного розв'язування конфліктів; здатністю брати до уваги думку товаришів та опонентів; орієнтацію на дорослого як носія суспільних еталонів та морального авторитета. У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, відбувається емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються суспільні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне ставлення до людей як регулятор поведінки. У юнацькому віці збільшується  кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовизначення, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності: формується суспільна активність.» (Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Програма. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,2008.- с.8,9.)

            В останні часи  поведінка учнів у школі, в громадських місцях поза школою викликає занепокоєння. Правила поведінки у школі встановлюють норми поведінки в приміщенні і на території школи. Мета правил – створення у школі відповідної робочої обстановки, яка сприяє успішному навчанню кожного учня, вихованню поваги до особистості та її правам, розвитку культури поведінки  і навичок спілкування.

         Низький рівень комунікативної толерантності батьків, і відповідно їх дітей, спостерігається у висловлюванні прямих негативних оцінок на адресу вчителя.

         Крім того, учню не байдуже, яке місце він займає в класі, як до нього ставляться товариші, тому саме в класі у нього з'являється потреба у самовираженні, спілкуванні, наслідуванні.

         «Основні колізії підліткового віку доцільно розглядати крізь призму домінанти розвитку, якою є розвиток підлітка як особистості, особливістю особистісного розвитку на цьому віковому рубежі є те, що на перше за значущістю місце виходять кооперативні стосунки з ровесниками та соціально значуща діяльність.» (Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності: Наукове видання.- К.:Либідь, 2006. ст..102.) Але не завжди ці стосунки є відповідними. Іноді учень поводить себе неадекватно з  однокласниками, обирає зручний для себе спосіб виконувати чи не виконувати  певні вимоги, захищати своє небажання виконувати доручення вчителя чи уникати їх, бажає показати, що вчитель не правий.

         В ст. 28, п. 2. Конвенції ООН про права дитини зазначено, що держави учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена  методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до самої Конвенції.

         В деякій мірі класний керівник повинен поважати право учня бути таким. Але його завдання не відповідати на такі дії і висловлювання образою, запереченням, захистом, а виявити терпимість, опираючись на етичні норми, відстоювати свою правоту, держати контроль за емоціональною тональністю ситуації; в таких випадках володіти прийомами професійної поведінки і спілкування. У класного керівника достатньо повноважень для вибору кроків для розв'язання складних ситуацій і конфліктів, і саме професійна відповідальність за педагогічно правильне рішення лягає на нього. Класний керівник повинен призвести учня до свідомого самостримування від негативних дій, вчинків, поведінки.          

          Особливу роботу класному керівнику необхідно проводити для дітей, які потрапили в складні життєві ситуації.

             Суспільні зміни, що відбуваються  сьогодні, змінюють умови розвитку і життєдіяльності дітей тому і цінові умови існування частіше всього загрожують їх виживанню, здоров’ю основам соціального захисту. Такі фактори як побутові негаразди, недостатній рівень сімейного виховання, відсутність цінностей, знаходять своє відображення в поведінці дітей.

             Можна «…виділити слідуючи групи дітей, які потрапили в складну життєву ситуацію: діти з асоціальних сімей; педагогічно занедбані діти; діти, які потрапили  в проблемні ситуації; діти, які відчувають дефіцит спілкування». (Роль и место учреждений дополнительного образования детей в социально – экономическом развитии регионов: сборник материалов  Всероссийской научно – практической конференции  / под ред. Т.Н. Гущиной, А.В. Золотаревой, С.Л. Паладьева. – Ярославль : Изд –во ЯГПУ им. К.Д. Ушинского, 2008. – ст. 100). Також у збірнику визначені джерела загрози для таких дітей:

           в сім’ї – образ життя, поведінка батьків, яку не сприймають діти, насильство і агресія в сім’ї;           

           в соціумі – надлишок інформації з телебачення, відео, Internet,  ЗМІ;

           в самому собі  - важливість формування життєвих орієнтирів, цінностей, невміння взаємодіяти з оточуючими, важливість самоусвідомлення, внутрішня одинокість, хвилювання за власну неповносправність  і т. п.,

           з однолітками – відносини, які побудовані на підпорядкуванні і залежності, випробування себе й інших, протиправні форми самоствердження і т. п.;

           в освітніх закладах – відсутність мотивації до навчання, авторитарний стиль спілкування, конфліктна обстановка, перевантаження, недостатня професійна компетентність педагога.

            Крім того, слід враховувати, що такі діти частіше всього порушують правила поведінки, що може привести до виникнення конфліктної ситуації у спілкуванні та конфлікту з іншими дітьми, з педагогами.

            В такому разі ціль класного керівника - створити для таких дітей сприятливі реабілітаційні умови для особистісного зростання, успішної соціалізації, самореалізації, розширення умінь, знань, навичок за різноманітними напрямами діяльності; сприятливого перебування їх в колективі, заснованого на підтримці і довірі; організації змістовного дозвілля, яке сприяє формуванню культури поведінки дитини у спільній діяльності з однолітками, батьками, педагогами; стимулювати дітей на використання власних резервів, тоді можливо буде успішно вирішувати проблеми дітей (замкнутість, дефіцит спілкування, невпевненість в собі, відсутність взаєморозуміння з батьками, педагогами, однолітками).

            Класному керівникові необхідно враховувати природу конфлікту і самому обрати відповідний стиль поведінки, бо він не завжди знає обставини дитячого життя, лише здогадується про мотиви вчинків, не завжди уявляє відносини між дітьми, тому він не повинен припускатись помилки при оцінюванні поведінки або пред’являти завищені вимоги, щоб не було конфронтації з боку дитини.

            Необхідно намагатися дізнатись якомога більше про те, як  учні живуть, як ведуть себе поза школою, які відносини в сім’ї, індивідуальні особливості, знаходити різноманітні форми взаємодії з ними і їх батьками. Обов’язково організувати роботу з батьками  з метою їх педагогічної освіти, підвищення рівня знань із сімейного виховання, залучати батьків до проведення шкільних заходів спільно з дітьми, що буде сприяти поліпшенню умов розвитку, навчання, виховання дитини. Можна провести заходи, такі як: «Проектування власних вчинків», батьківські збори «Сім’я як виховний інститут», «Особливості поведінки дитини в сім’ї», бесіди «Режим дня учнів», «Сімейні обов’язки і доручення», «Умови для розвитку та виховання дітей в сім’ї», родинне свято «Джерела родинного виховання», виставка малюнків «Сім’я очима дітей», прес-діалог «Секрети виховання», цикл тематичних вечорів «Традиції і сімейні захоплення», диспут «Internet і наші діти», ситуаційні практикуми «Розмови з дитиною», практичні заняття «Батьки і діти: етика взаємовідносин», цикл відкритих уроків «Культура поведінки дитини», круглий стіл «Син і донька на порозі кохання», дискусія «Конфлікт або компроміс», цикл спортивних змагань «Коли скінчились уроки» тощо.

Низка  важливих проблем щодо виховання культури поведінки учнів, які постають перед класним керівником, пов'язана з тим, що підлітки активно долучаються до вживання алкогольних напоїв та куріння, особливо в загальних місцях. В Україні щорічно збільшується кількість підлітків, які вживають алкоголь. 91 відсоток юнаків і дівчат в віці 15 – 16 років пробували алкоголь. «Хтось підрахував, що в Україні курять до 40 відсотків хлопців віком               до 18 років. Це ті, кому законом не дозволено продавати алкоголь і цигарки, хоча у світі саме неповнолітні  широко купують майже мільйон пачок.» (Боднарчук Г.М., Тимочків М.М. Виховні години: На допомогу класним керівникам – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2009, ст. 27.)

         Ця проблема постала  на рівні держави. 21 січня 2010 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1824-VI «Про внесення змін до державно – законодавчих актів України  щодо обмеження  споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», який передбачає заборону вживати пиво в закладах охорони здоров'я та навчальних закладах, в громадському  транспорті, закладах культури, в закритих спортивних приміщеннях та місцях проведення  масових заходів, на дитячих майданчиках, в державних установах. Це стосується також вживання  «лонгеру», «джин – тоніку» та інших слабоалкогольних напоїв.

         В позаурочний час за межами школи учні відвідують загальні громадські місця. При відвідуванні потрібно нагадувати учням на значення самих різних правил  поведінки в громадських місцях і орієнтувати на їх обов'язкове дотримання. Наприклад – відвідування театру. По дорозі в театр учні користуються громадським транспортом. Необхідно навчити їх, що зайшовши в транспорт не треба поспішати сісти на місце доки не буде впевненість, що поруч немає літніх і немічних людей, маленьких дітей; не забувати поступатись місцем старшим; дотримуватись правил етикету в транспорті – не розмовляти  голосно в транспорті, стримувати негативні емоції, бути люб'язними, уважними до інших. Ще до відвідування театру  необхідно з учнями програвати ситуації поведінки в театрі і транспорті, познайомити з театральним словником (партер, ложа, фойє, куліси, амфітеатр, бельетаж і таке інше). Після відвідування театру обговорити саму виставу, героїв, режисерську роботу, проаналізувати рівень власної  культури поведінки в транспорті і театрі, написати твір, провести вікторину, випустити стінну газету тощо з тим, щоб закріпити в учнів отриманий досвід і спонукати їх прагнути до подальшого відвідування  закладів мистецтва і культури.

Ефективно вирішувати зазначені ситуації щодо культури поведінки  учнів в школі і в громадських місцях може допомогти класному керівникові проведення, наприклад, таких заходів: аукціону  «Продаємо шкідливі звички», дебатів «Посієш звичку – пожнеш характер», «Здоров'я втратиш – все втратиш», бесід «Ти в громадському місці», «Культура стосунків між людьми», «Вмій дорожити мудрістю старших», циклу «Як себе вести в громадських місцях – театрі, музеї, на екскурсії, концерті, виставці тощо», дискусії «Світ старшокласника. Що ми знаємо про нього», проблемні столи «Не все те, що приємно тобі, приємно іншим», «Культура поведінки підлітка. Як її виховувати», рольову гру «Комунікабельність – запорука мого успіху», диспутів «Марн